Видавець творів Т. Г. Шевченка

Недавно у ряді газет, у тому числі і в «Ленінській правді», публікувалась кореспонденція ТАРС під назвою «Унікальна знахідка». В ній говорилося про виявлений в книжковому фонді Ленінградського музею Великої Жовтневої соціалістичної революції примірник першого видання поеми Т. Г. Шевченка з таким автографом геніального українського поета: «В вечное и потомственное владение передаю право сего сочинения Ивану Тимофеевичу Лысенкову. Т. Шевченко. 1843 февраля 3 Санкт-Петербург».

Читачам «Ленінської правди цікаво буде довідатись, що згаданий в дарчому, написові великого Кобзаря І. Т. Лисенков – наш земляк, уродженець міста Сум. Тут, у Сумах, в роки дитинства одержав він початкову грамоту й пристрасно, на все життя, полюбив книгу. І вже відтоді, з дитячих років, книга стала для нього не лише джерелом найкращої втіхи, а одночасно і засобом існування: хлопчик почав заробляти на свій прожиток продажем книг на ярмарках та базарах.

Пізніше він стає за прилавок відомої в Петербурзі книгарні Глазунова як його прикажчик, а в 30-х роках відкриває власну книгарню, яку постійно відвідували Пушкін, Крилов, Гоголь, Гнєдич та інші тогочасні письменники.

Радянський літературознавець М. Ашукін виділяв колоритну постать Лисенкова серед інших книгопродавців і з особливого похвалою говорив про його видавничу діяльність.

У близьких стосунках з Лисенковим був Т. Г. Шевченко, який в 1843 р. продав петербурзькому видавцеві з Сум право на перевидання своїх творів, опублікованих на той час. Пушкін, постійно терплячи матеріальні труднощі, не раз позичав у Лисенкова гроші, іноді в досить значному розмірі. Книжками великої бібліотеки Лисенкова користувалися численні його знайомі – письменники, артисти, студенти.

Багато енергії витрачав пристрасний книголюб на збирання цікавих книжкових і рукописних фоліантів. У 1861 р. він подарував Харківському університету з своєї колекції дорогоцінну збірку рукописів видатного українського філософа і просвітителя XVIII ст. Г. С. Сковороди.

Не забув Лисенков і свого рідного міста Суми. З його ініціативи і на його кошти тут влаштовували для учнів усіх міських шкіл свято зустрічі весни, з таким піднесенням описане сто років тому письменником Г. П. Данилевським, який звернувся з палким закликом до громадян інших міст нашого краю наслідувати добрий приклад Сум і хоч один раз на рік святковим променем осявати нерозважні будні школярів.

Ніхто в той час такого заклику не підтримав. Та й в самих Сумах встановлене, Лисенковим дитяче свято незабаром зовсім відмерло. «Стовпи міста» знайшли в ньому якесь зерно, політичної небезпеки...

                                                                                                                П. Сапухін

Ленінська правда. – 1962. – 18 лип. – С. 3.