Дуб Тараса Шевченка

Коли в’їжджатимете в село Андріївну, що на Роменщині, вашу увагу привертає крислатий дуб-велетень. Він стоїть самотньо на леваді. Чудово сформована крона цього дерева. Від стовбура рівномірно в усі боки на 20 метрів розкинулось розлоге гілля, одягнене в пишне вбрання темно-зеленого листя. Обняти стовбур можуть лише чотири чоловіки, взявшись за руки.

Шумить зеленим листям дуб-велетень, ніби оповідає людям про сиву давнину, сховану в глибині віків.

Старожили села Андріївки розповідають, що колись, понад сто років тому, під розкішною кроною дуба відпочивав український народний поет революціонер-демократ Тарас Григорович Шевченко.

Сторіччя, яке минуло з тих днів, не згладило з людської пам’яті цю знаменну подію. Живучими, свіжими є людські перекази, що передаються з уст в уста. Кажуть, що Кобзар тут зустрічався з селянами, пестив їх дітей.

Ці народні перекази не позбавлені ймовірності. Відомо, що в один із приїздів на Україну Т. Г. Шевченко відвідав Ільїнський ярмарок в Ромнах. Не виключена можливість, що, проїжджаючи Ромоданівським шляхом, він по дорозі завітав і до села Андріївки.

Як дорогу реліквію зберігають колгоспники дерево. Проходячи повз нього, вони віддають низький уклін світлій пам’яті великого Кобзаря.

«Тарасів дуб»... Про нього складають легенди, місцеві поети пишуть щирі вірші. Житель Андріївки поет Федір Швіндін, який загинув смертю героя в боротьбі з німецько-фашистськими загарбниками, писав:

      Так і мені б
      Всі винести знегоди
      І буть в сто літ
      Таким же молодим.
      Щоб славить піснею
      Діла твої, народе,
      Тобою дихати,
      Тобою жить одним.

              І. Шурхало

Ленінська правда. – 1959. – 12 лип. – С. 4.