Геннадій Петров

Петров Геннадій Терентійович – відомий сумський краєзнавець, талановитий журналіст. Народився 2 червня 1936 року в Сумах. Усі його предки по материнській лінії – сум'яни і мешкали на одній із найстаріших вулиць – Гончарній і займались гончарством. Середню освіту здобував у Глухові, Ромнах, Сумах, райцентрі Талалаївка (тоді Сумської, тепер Чернігівської області). Найдовше – в Глухові, де батьки з перервами жили від 1939 по 1958 рік. Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І. Франка (1960).

По закінченні вузу з 1960 р. працював відповідальним секретарем у редакціях газет – у селищі Хотінь, через рік – у Сумах у районній газеті «Вперед». З 1990 року – на цій же посаді у редакції сумського тижневика «Панорама Сумщини». Завдяки публікаціям Петрова видання мало значний попит у сум'ян.

Г. Петров при райгазеті «Вперед» створив і очолив на громадських засадах сумський опорний пункт видавництва «Дніпро». Був членом правління Сумської районної організації товариства книголюбів, виступав з блискучими лекціями, проводив екскурсії, був активним учасником і організатором багатьох культурно-масових заходів в Сумах і області.

Приватна книгозбірня Г. Петрова складала біля семи тисяч примірників української, російською, білоруською, польською, чеською, словацькою, болгарькою мовами. Ними всіма читав. Перед смертю заповів усе своє багатство музеям, архіву, друзям, опікунам; біля 700 краєзнавчих примірників – Сумській обласній універсальній науковій бібліотеці.

Г. Т. Петрова не стало 12 жовтня 1996 року. Вічний спокій він знайшов у с. Велика Чернеччина Сумського району, поряд з другом юності поетом Анатолієм Семенютою (така була воля Г. Петрова).

Краєзнавство становило пріоритет захоплень Г. Петрова – це був поклик його душі. 1990–1993 рр. – найбільш плідний період щодо краєзнавчих публікацій Г. Петрова. Їх загальна кількість – понад 350. Це, по суті, своєрідна енциклопедія з історії, літератури, мистецтва Сумщини.

Передусім його заслуга в тім, що на Сумщині було відроджено пам'ять про таких замовчуваних, паплюжених в роки сталінщини видатних земляків, як художник і поет Никанор Онацький, поет Олександр Олесь, драматург Яків Мамонтов, поет Володимир Нарбут, письменник і політичний діяч Гнат Михайличенко та ін. Він об'їздив місця, де вони народились і жили, віднаходив документи і матеріали про їх життя і творчість, уточнював факти їх біографії, листувався з родичами.

Г. Т. Петров написав нариси про численні міста і села області для обох видань «Історії міст і сіл УРСР. Сумська область» (1973, 1980).

Писав про історію судноплавства на Пслі і Сеймі, діяльність сумських підприємців – Івана та Павла Харитоненків, Олексія Алчевського; про глухівську минувшину – давні гармати, давню книготогівлю, давні шляхи; про краєзнаців Сумщини – лікаря Петра Дорошенка, священика Василя Петровського, педагога Павла Сапухіна.

Дослідив і виправив у загальноукраїнських енциклопедіях, що О. Олесь народився не у Верхосулці і не у Кандибиному, а у м. Білопілля. Тут він відшукав дім, в якому з'явився на світ поет. На цьому будинку у 1988 р. відкрито меморіальну дошку.

В м. Суми на вулиці Петропавлівській Г. Петров віднайшов будинок, де мешкала мати О. Олеся. Нині на ньому встановлено меморіальну дошку.

З ініціативи Г. Петрова меморіальні дошки встановлено на батьківщині Я. Мамонтова в с. Шапошникове Сумського району, в Сумах – на дитячому будинку, де виховувався видатний скульптор Михайло Лисенко. а також у Нижній Сироватці, де вчителював Борис Гринченко.

Багато зробив для вшанування пам'яті геніальної української поетеси Лесі Українки на Сумщині. Йому пощастило записати ряд цікавих спогадів односельців косівщинської лікарки Параски Богуш, до якої приїздила поетеса, і розшукати в Ленінграді (нині м. Санкт-Петербург, РФ) онуку П. Н. Богуш.

Започаткував і провів 13 Лисенківських свят мистецтв у с. Шпилівка Сумського району (останнє – 1989 р.), присвячених скульптору, народному художнику СРСР Михайлу Лисенку, уродженцю цього села. До цих свят залучалися митці Києва і Сум, вони були єдиними в своєму роді в Україні.

Завдяки зусиллям Г. Петрова вдалося у 60-х рр. відстояти Свято-Воскресенський кафедральний собор у Сумах – перлину козацького бароко –від руїнницьких замірів тодішніх керівників міста.