Навроцький Григорій Миколайович
(1833 -1907)

(Державний, громадський діяч, благодійник, почесний громадянин м. Ромни)

Народився 6 січня 1833 року, в сім'ї роменського дворянина. У 1857р. закінчив юридичний факультет імператорського Харківського університету, отримавши ступінь кандидата права. З 1858р. почалась його громадська діяльність в Роменському повіті. З 17 травня 1861р. по 15 липня 1871р. займає посаду мирового-посередника в дільниці Роменського повіту.

З 17 серпня 1865р. по 17 червня 1877р. і з 31 жовтня 1886р. до 25 грудня 1907р. - голова Роменської повітової управи. Протягом 1878-1881рр. - голова з'їзду мирових суддів Роменського повіту. З 80-х рр. - почесний мировий суддя по Роменській мировій судійській окрузі, до якої входили Роменський, Лохвицький, Гадяцький та Зіньківський повіти. З жовтня 1883р. до грудня 1907р. - предводитель дворянства Роменського повіту. Протягом листопада-грудня 1907р. - депутат третьої Державної Думи Російської імперії.

Окрім цього, він, у різні часи, очолював училищну раду в земській управі, був головою попечительської ради Роменської жіночої гімназії, головою правління товариства взаємного кредиту, губернським гласним, тощо. В 60-70-х рр. має ранг колезького секретаря, у 80-х - колезького радника, в 90-х -статського радника. На початку ХХст. -дійсний статський радник.

У 1885р., за клопотанням Думи, обраний почесним громадянином міста Ромни за багатолітні старання в проведенні Ландварово-Роменської залізниці та Роменсько-Кременчуцької колії. Саме Навроцький, коли тільки дійшли відомості про можливість залізничного сполучення між Литвою та Північною Україною, ще в кінці 60-х рр., з власної ініціативи, почав збирати різні статистичні дані, необхідні для складання проекту проведення зялізниці саме через Ромен. Він організовує і очолює місцевий залізничний комітет при управі (обраний його член-секретарем).

У 1868р. отримує від земства 114 крб. на друкування журналу залізничного комітету. В тому ж році Навроцький запрошує залізничних інженерів для детального обстеження і складання проекту будівництва колії від Бахмача до Ромен. За креслення і проект земство в січні 1869р. вислало на ім'я завідуючого Курсько-Київською залізницею Миколи Ададурова 1199 крб. 82 коп.

Тоді ж, за ініціативою Навроцького, укладено проект проведення залізниці не тільки до Ромен, а й далі на південь, до Кременчука, на що він витрачав і свої власні кошти, без будь-якої гарантії оплати з боку земства. Саме Навроцький, разом з роменським дворянином, штабс-капітаном Максимом Мазаракі, декілька років підряд оббивали пороги високопоставлених чиновників у Петербурзі, і таки зробили все можливе, аби запланована залізниця не зупинилась на Курсько-Київській лінії (Бахмач), а була продовжена до Ромен.

Зважаючи на такі їхні послуги перед громадськістю нашого краю, повітове земське зібрання на своєму засіданні 17 серпня 1874р. постановило виділити кошти з земського бюджету (біля 3000 крб. щорічно) для створення стипендії імені Навроцького і Мазаракі, та доручило управі підняти клопотання перед Сенатом і заручитися височайшою монаршою згодою на заснування вищеозначеної стипендії для навчання вихідців з Роменського повіту в одному з університетів імперії, з тією умовою, що Навроцький і Мазаракі будуть вибирати стипендіатів на власний розсуд, і після їх смерті це право переходить до земства.

Після того, як імператор задовільнив клопотання земської управи, та, починаючи з 1880р., щорічно виплачувала капітал на загальну суму 3300 крб. на виплату стипендій уродженцям Роменщини з бідних дворян, які навчались в Харківському університеті. Призначення іменної стипендії і почесне громадянство вказують на особливі, виняткові заслуги Навроцького перед містом і повітом.

Помер Григорій Миколайович в Києві 25 грудня 1907р.

В Роменському краєзнавчому музеї зберігається його парадний портрет, написаний у 1901р. олійними фарбами на полотні художником Шаховським. Дружина Навроцького Ольга Парменівна закінчила Одеський інститут благородних дівиць. З 11 червня 1883р. - попечительниця Роменської жіночої гімназії. На свої кошти побудувала до весни 1899р. в с. Процівці і була попечительницею школи садівництва і огородництва. У 1914 р. організувала збір грошей на будівництво нового приміщення для цієї школи.